Чи має підприємство право на віднесення нарахованих фінансових відсотків на витрати періоду до досягнення ним рівня доходу у двадцять мільйонів гривень, чи повинно відразу проводити капіталізацію фінансових витрат?

1.Чи має підприємство право на віднесення нарахованих фінансових відсотків на витрати періоду до досягнення ним рівня доходу у двадцять мільйонів гривень, чи повинно відразу проводити капіталізацію фінансових витрат?

2.Якщо підприємство має право на віднесення нарахованих відсотків на витрати періоду до досягнення ним рівня доходу у двадцять мільйонів гривень, то при подоланні цього рівня, з якого періоду потрібно проводити капіталізацію нарахованих відсотків, та коли і за який період необхідно провести корегування фінансового результату у податковому обліку у відповідності з п.140.1 ПКУ?

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.

Таким чином, для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток слід керуватись правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 N 415, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за N 610/12484 (далі - П(С)БО N 31).

Відповідно до П(С)БО 31 фінансовими вважаються витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Такі витрати суб'єктами малого підприємництва визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були нараховані (визнані зобов'язаннями). Інші юридичні особи визнають фінансові витрати у тому звітному періоді, у якому вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), за виключенням фінансових витрат, що капіталізуються.

Капіталізацією фінансових витрат є включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу (п. 3 П(С)БО N 31). Відповідно до п. 13 П(С)БО 31 капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Для платника податку, у якого сума боргових зобов'язань, визначених у пункті 140.1 ст. 140 Кодексу, що виникли за операціями з пов'язаними особами - нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю, більш ніж в 10 разів), фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями над 50 відсотками суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів (п. 140.2 ст. 140 Кодексу).

Сума боргових зобов'язань та власного капіталу для цілей цього пункту визначається як середнє арифметичне значень боргових зобов'язань та власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 цієї статті.

Згідно з п. 140.1 ст. 140 Кодексу під борговими зобов'язаннями для цілей цього пункту слід розуміти зобов'язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов'язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Отже, у разі перевищення суми боргових зобов'язань перед особами-нерезидентами над сумою власного капіталу платника податку більш ніж в 3,5 рази (для фінансових установ та лізингових компаній - більш ніж в 10 разів) процентні витрати за такими зобов'язаннями відображаються за спеціальними правилами.

Згідно з цими правилами процентні витрати на користь пов'язаних осіб - нерезидентів для цілей оподаткування враховуються у сумі, що не перевищує 50 відсотків суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань за даними фінансової звітності звітного податкового періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів.

Процентні витрати на користь непов'язаних осіб та пов'язаних осіб - резидентів не підлягають коригуванню відповідно до п. 140.2 ст. 140 Кодексу.

Пунктом 140.3 ст. 140 ПКУвстановлено, щопроценти, якіперевищуютьсумуобмеження, визначеногоп. 140.2 ст. 140 ПКУ, якізбільшилифінансовийрезультатдооподаткування, зменшуютьфінансовийрезультатдооподаткуваннямайбутніхзвітнихподатковихперіодівусумі, зменшенійщорічнона 5 відсотківдоповногоїїпогашеннязурахуваннямобмежень, встановленихп. 140.2 ст. 140 ПКУ.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. У подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об’єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Відділ адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати